Гетьман України в екзилі Пилип Орлик (1672 – 1742) у 1734 році пише лист до Війська Запорізького Низового, де закликає козаків виступити проти Москви.
Тут Орлик скаржиться на те, що замість українців Росія садить на посади в Гетьманщині одних лише чужоземців, серед яких «Москали, Волохи, Сербы и иные». Малоросійську колегію він називає «якоюсь своєю», бо замість українців, москалі посадили туди «12 народу своего особ», а гетьманські міста та села «особам народу Московского, волосского и сербского в подданство розданные». Український народ для Орлика українським так і залишається, а для запорізьких козаків українці це «братья, сродники и единоземцы», або просто «наш Украинский народ».
Українською мовою Орлик (чех за походженням) розказує і про те, як руками козаків будувалися різні споруди в Персії:
"Наконець, хотячи Москва Войско Запорожскоє городовоє не тілько обезсилити, але і вигубити, винайшла била на тоє способ – копання якогось там, в далекой своєй стороні, каналу і фундованє в Персії фортець, на якії місця так одлегліє по кількадесят тисячей козаков указами своїми спровадивши, єдних тяжкими і незвичайними роботами помордовали, других голодом поморили, а іних борошном гнилим струхлим, з ящурками і з вапном помішаним, потруїли.".
Джерело: «Киевская старина», Т. 1, – апрель 1882г., – с. 108-114.