1-й голова більшовицького Бориспільського райвинкому Іван Гнатович Козуб (1896 – 1985) у своїх мемуарах згадував, як населення України і, зокрема, Переяславщини, зустріло прихід більшовиків після антигетьманського повстання:
"Прихід московських завойовників на Україну навесні 1919 року та заснування органів більшовицької влади – ревкомів, рад тощо – населення зустріло вороже. Напівсвідомо, інтуїтивно відчуваючи, що з приходом москалів настав кінець волі, якою було повіяло з початком революції. Де й ділося піднесення, святковість 1917 року. Частина повстанців відступила з військом Директорії. Частина менш рішучих зі свідомої молоді залишилася відсиджуватися по домівках, вичікуючи на щось. Частина начебто перейнялася ідеєю боротьби проти радвлади, а точніше – проти москалів (Лопаткін, Богунський, Зелений), але далі гасел не пішла. Рішучіші – Супрун, Янко, Лашун, Куреда, Коваленко та багато інших – повели партизанську боротьбу, вступивши в нерівний бій із московськими військами".
Джерело: І. Козуб, "Доба і доля", (1996), – с. 183.