Ще у другій чверті XVIII століття російська влада відповіла на питання про походження запорізького козацтва. 1734 року, частина запорожців розсварилася з Кримом та перейшла на бік Росії. Розуміючи, що османи будуть вимагати пояснень, Петербург приготував змістовну «методичку» для свого консула в Туреччині, щоб пояснити султану дії козаків. У першому пункті сказано:
"Хотя запорожцы, как самой Порте (Османській імперії) известно, издревле поданные русских царей, единого с ними христианского закона (а як же один народ?), родились все в Малой России, где их отцы и сродники и поныне живут, но жили они в Сиче, перебегая из Малой России в различное время по своему давнему обыкновению самовольно, и иные, пробыв в Сиче несколько времени, снова в Малую Россию, т. е. в свое отечество, возвращались".
Джерело: Д. І. Яворницький, "История запорожских казаков", (1892), – вид. 1991, – Т. 3, – с. 424-425.