Гетьман України і Війська Запорізького в еміграції Пилип Орлик (1672-1742) в 1712 році згадує в одному зі своїх латинських листів Український народ та Українську республіку:
[Кривий переклад]; "У такій нелегкій справі для об’єднання цілого Українського народу, ані Гетьман з його приватною діяльністю, ані Військо Запорізьке, яке слідує за ним, не можуть скинути свої прапори й заявити про свою покору, без вагань прийнявши Османську протекцію, так само Духовні і Священні Українські Статути, і як би вони постановили, вони б оголосили, та ще з тією рішучою декларацією, яку весь Український народ однодушною згодою мусить укласти, бо вона не могла б заснуватися на власній державі, але б опинилась в прірві, тому що все населення скаже останнє: «Чи не варто було без нас говорити про нас?». Тому треба розуміти, що розкол в Українській Республіці, про який зараз говоримо, буде розв’язаний".
"In tam arduo negotso usiagitur de publica Universa Ucraina Integrirare neq, Dux privata sua activitate, neq, Exercitus Zaporovien sisiste qui Euis seguitur signa possunt decidere et declarare Subiectionem suam, amplectiq Pirta Othomanica Protectonem sine cinsensu omium, tam Spiritualium quam Sacularium Ucraina Statuum, et quamiris deciderent, declaratentq, tamen decisiva illa declarato, quam Universa Ucraina popularitas, unanimo assensu concludere deber, nim posset suis state fundamentis, sed in praceps nieret, quia universus poputus postmidum diceret; Nun debuistis traitare de nobis sine nobis. Igitur disterendum est, quouiq in unum scisia nune Respublica Ucrainensis convenerit, decideritq, decidenda".
Джерело: ШДА, "Diplomatica Muscovitica, Diplomatica Muscovitica Cosacica", – SE/RA/2113/2113.2/1, – (1654-1721), – p. 84-85.