Радянський інженер і партійний діяч Віктор Андрійович Кравченко (1905-1966) так згадував свою розмову з членом ЦК ВКП(б) та одним з організаторів Голодомору в Україні Менделем Хатаєвичем Марковичем (1893-1937):
"— Товаришу Хатаєвичу, — спокійно відповів я, — інакше я не міг. Вмирали діти. Коні дохли. У колгоспників не було сили робити будь-які жнива. Держава достроково та в доброму стані отримала своє зерно що вимагала. Правда, це обійшлося мені в кілька сотень пудів зерна. Але, вклавши ці кілька сотень, я заощадив багато тисяч пудів. Якщо це злочин, я готовий за нього відповісти";
Хатаєвич відповів: "— Ви майбутній інженер, мені казали, і хороший партієць. Але я не впевнений чи ви розумієте що відбувалося. Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми виграли війну. Я боюся, що ваше серце сильніше за розум, товаришу Кравченко. Якби всі були такими м'якими, як Ви, ми б не виграли цю війну".
Джерело: Kravchenko Viktor, "I chose freedom", (1947), — p. 130.