«Я багато разів намагався відмовити царя від намірів загиблих для всього народу малоросійського. Але із того не вийшло нічого доброго: тілько я сам підпав його гніву й злості і не знайшов іншого способу спасіння собі, як звернутися до великодушності шведського короля. Він зобов'язується поважати наші права та вольності і захищати їх проти всіх тих, котрі на них посягають і вперед стануть посягати. Брати! Прийшла наша пора; скористаємося сим випадком: помстимося москалям за їх довготривале насилля над нами, за всі скоєні ними жорстокості і несправедливості, збережемо на майбутні часи нашу свободу і права козацькі від їх посягань! Ось коли прийшов час скинути із себе ненависне ярмо і зробити нашу Україну країною вільною і ні від кого незалежною. Ось до якого майбуття я вас усіх закликаю. Ви, брати, вірно досягнете цієї мети з вашою мужністю і при сприянні шведського короля, який пропонує вам воювати проти москалів разом зі шведами».
Джерело: Русская мысль. Москва, 1882. Книга X. Год 3. С. 228.